Інформація для учнів

           

Цікаві цифри, факти, події (за матеріалами наукових досліджень)

78% українських дітей старше 6 років користуються Інтернетом;
24% батьків не знають про те, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони;
9% батьків не підозрюють, що їхні діти  в Інтернет через мобільні телефони батьків;
8% батьків не знають, що їхні діти відвідують Інтернет-клуби;
27% дітей зізналися, що в Інтернеті з ними контактували незнайомці, 30% з них пішли на контакт;
28% висилали фото віртуальним знайомим;
7% ділилися в Інтернеті інформацією про сім’ю.

Про інтернет-залежність

Підтримання здорового балансу між засобами розваг та іншими видами діяльності в житті дітей було завжди проблемою для батьків. Internet зробив це завдання ще більш складним. Можливості, які надає Internet для спілкування та онлайнових ігор, означають, що багато дітей і підлітків втрачають відчуття часу, знаходячись в онлайні. Ось кілька порад, як можна допомогти вашим дітям встановити здоровий баланс між використанням Internet та іншими видами діяльності 

• У розмові з дитиною, в якої є ознаки інтернет-залежності важливо не протиставляти інтернету реальне життя, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина безмірно захоплена іграми-стрілялками? Чудово, запропонуйте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, навчитися прийомам самооборони тощо. Сходіть разом у спортзал, зіграйте в підходящу спортивну гру.

• Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису – цікавість! Добре знаючи свою дитину, ви обов'язково знайдете в навколишньому світі речі, які її неодмінно зацікавлять.

• Розробіть правила використання інтернету. Постарайтеся встановити такі часові обмеження на роботу в інтернеті, щоб у дитини залишався час для інших занять і, головне, для фізичної активності. Комп'ютер краще розміщати не в дитячій кімнаті, а в кімнаті для дорослих. Тоді у вас буде більше можливостей слідкувати за тим, що дитина на ньому робить.

• Обов'язково проаналізуйте свою поведінку – чи не занадто багато часу Ви проводите в Інтернеті? Адже діти прагнуть брати приклад зі своїх батьків.

      

                                 Пам'ятка «Як готувати домашні завдання»

    •.Активно працювати на уроці: уважно слухати та відповідати на питання.

• Якщо щось незрозуміло, не соромитися запитувати.• Уважно й докладно записувати завдання з кожного предмета.• Учитися користуватися довідниками та словниками, щоб уміти  з'ясовувати значення незнайомих слів і висловів.• Навчитися знаходити необхідну інформацію за допомогою комп'ютера.• Складний матеріал уроку треба повторити того ж дня, щоб відразу закріпити його та запам'ятати.• Виконуючи домашнє завдання, слід не лише думати, що треба зробити, а ще й з'ясовувати, за допомогою яких засобів і прийомів цього можна досягти.• Не соромитися звертатися по допомогу до дорослого й однокласників.• Перед виконанням домашньої роботи слід переконатися в тому, що в щоденнику записані всі завдання.• Треба визначити послідовність виконання завдань і час, потрібний на виконання кожного з них.•  На письмовому столі має лежати тільки все необхідне для виконання  одного завдання, після чого зі столу прибираються вже використані матеріали та готується навчальне приладдя, необхідне для виконання  наступного завдання.• У процесі підготовки домашнього завдання слід робити перерви.•  Вивчаючи заданий матеріал, треба спочатку його зрозуміти, а вже потім запам'ятовувати.• Перед виконанням письмової роботи необхідно вивчити всі правила, які можуть стати у нагоді.• Читаючи підручник, треба ставити собі запитання за текстом.•  Дізнаючись про нові поняття і явища, треба пов'язувати їх за змістом із  уже відомими.•  Велике завдання необхідно розділяти на частини й працювати над кож­ною з них окремо.• Готуватися до творів і доповідей треба заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження, а не залишати таку відповідальну роботу на останній день.• Необхідно вміти користуватися мапами й схемами та використовував їх під час підготовки усних уроків.•  Треба складати план усної відповіді й перевіряти себе за ним.

                                               

                   Як навчитися виразно читати віршові твори

1. Вдумливо прочитай вірш.
2. З'ясуй лексичне значення незрозумілих тобі слів.
3. За змістом та ідеєю твору визнач настрій, з яким читатимеш твір.
4. У кожному рядку визнач (підкресли олівцем) стрижневе слово, тобто слово, на яке падає логічний наголос (слово, яке слід інтонаційно голосом виокремити, бо воно найвагоміше в рядку чи реченні).
5. Познач олівцем паузи: а) кома - ледь помітна пауза (позначка - /); б) двокрапка або тире - помітна пауза (позначка - //); крапка - явна пауза із інтонацією завершеності (позначка - ///).
6. Ліворуч від кожного рядка постав стрілку, що передає тон читання: а) підвищення тону - стрілка вгору (); б) зниження тону - стрілка вниз (); в) рівний тон - горизонтальна стрілка ().
7. Прочитай кілька разів вірш з дотриманням вимог усіх позначок.
8. Читаючи вірш, уявляй картини, які виникають і запам'ятовуй їх послідовність.
9. Вивчивши вірш напам'ять, виразно прочитай його своїм близьким і з'ясуй, що б вони побажали тобі для кращого прочитання твору. Врахуй їх побажання.

                                    Пам'ятка декламатора

1. До читання напам'ять повтори про себе текст вірша.
2. Перед тим, як декламувати, займи зручну й правильну позу (стань рівно, розправ плечі, набери потрібну кількість повітря). Для впевненості на початку читання можеш дивитися періодично на двох-трьох учнів, з якими товаришуєш (щоб відразу не знітитися), а згодом, оволодівши ситуацією, слід розсіювати свою увагу по всьому класу.
3. Назви автора й твір, який читатимеш.
4. Читання вірша можеш супроводжувати жестами, проте рухи рук мають бути стриманими, не втомлювати й не відволікати слухача.
5. Не поспішай під час читання, набирай повітря рівними частинами під час пауз.
6. Декламуючи, уявляй картини, які озвучуєш, і з відповідним темпом і настроєм передавай їх.
7. Не варто занадто голосно читати вірш, оскільки майстерність у читанні художнього твору визначається насамперед темпом, інтонацією, дотриманням пауз, настроєм, а також мімікою, жестами та ін.